Головна / Учасники / Учасник конкурсу

Учасник конкурсу

Орлова Наталія Василівна

Як ми отримали наше чудо В нашу сім'ю довгий час не приходили дітки. За 5,5 років нашого подружнього життя ми мали свої труднощі та переживання. Може, тому мені різала слух фраза "завести дітей". Я досі вірю, що це лише дарунок Бога, і ми не всесильні, щоб мати такі здібності - привести у світ нову душу. Нам лише дозволено бути учасниками і провідниками. І це великий привілей. Минулого року я дізналась, що вагітна. Моєму щастю не було меж, не вірилося, що це сталося з нами. Пройшло 4 тижні і я зрозуміла, що щось йде не так - рівень гормону ХГЧ зростав нерівномірно, що для мене було поганим знаком: вагітність або не розвивається, або розвивається не так. Я була у відчаї. Одразу запідозрила позаматкову. Лікарі на УЗД нічого не бачили досить довгий час і тому я просто жила у невідомості, проливаючи сльози та питаючи Бога: "чому?". Мені трапився хороший хірург, який дав пораду жити далі, а якщо щось турбуватиме - одразу їхати до нього. Досі пам'ятаю, каже: "як почнете втрачати свідомість - приїжджайте". І смішно і грішно. Не передати, як сильно мене укріпляв Господь в той час, я знала, що Він поруч, що у Нього все під контролем. Я знала, що за мене молилося багато людей. Але були часи, коли в моєму серці поселявся страх і відчай. Одного вечора, у пятницю, мене дуже сильно розболівся живіт, я злякалась, бо не хотілося їхати в лікарню на вихідні. Ми з чоловіком вирішили поїхати на нічне молитовне в нашій церкві. Біль ставав нестерпніший і я попросила за мене помолитися. Пам'ятаю як багато людей молилися і плакали, а ще пам'ятаю, як молоді хлопці брати (знову забула імена) молилися і свідчили, що бачать колиску з малям. Це мене втішило, хоч я сумнівалася, що таке станеться. Після молитви я встала і зрозуміла, що біль минув. Я дуже здивувалась, але боялась, що він повернеться знову. До слова, він не повернувся аж до понеділка, на вихідних ми гуляли, їздили до друзів, на пікнік. Я забула, що зі мною. У понеділок вранці, о 9 годині біль повернувся і я зрозуміла, що це Божий таймінг та поїхала у лікарню на таксі. Мій лікар був на місці, і коли глянув на моє УЗД - був спокійний, але в повітрі запанував якийсь страх. Я приїхала вчасно - стався внутрішній крововилив і операцію потрібно було робити невідкладно. Я запитала чи видалятимуть мені трубу - на що він відповів, що у 99% її видаляють за таких обставин. Тоді я мала лише декілька хвилин на молитву - і мої слова до Бога були такими: "Боже, керуй його руками, нехай цю операцію зробиш Ти через мого лікаря". На наступний день лікар сів до мене на ліжко і сказав слова, які до глибини вразили мене і які свідчили про Божу милість і Його супровід. Він сказав: "В мене РУКИ не піднялись видалити Вам трубу. (Тобто, це було виключення і я потрапила в той 1%). А ще - вона у Вас була довга і перекручена - то я її розправив". Я посміхнулась, подякувала йому і подумки Богу. Це була явна відповідь на мою молитву. А мою молитву підтримували так багато друзів! Через півроку ми дізнались про вагітність - цього разу вона розвивалась правильно і по УЗД повідомили, що вона прийшла саме через прооперовану трубу. "Дивні діла Твої, Господи..." я досі до кінця не усвідомлюю Його чинів. Але точно знаю, що у Бога Свій таймінг, Свій чудесний план, Свої мрії на моє життя.